Тридцятий рік. Інґеборґ Бахман

У збірці «Тридцятий рік» за авторством Інґеборґ Бахман представлено сім оповідань, що належать до найвагоміших текстів повоєнної німецькомовної літератури.

Навіть у жорстокому, поглинутому насиллям світі є місце для віднайдення пристанку. Майже у всіх творах йдеться про кохання між чоловіком і жінкою. Авторка порушує вічні теми життя та смерті у різних, часом непередбачених образах і формах («Але ж я живу! Живу! В цьому немає сумніву», — каже головний герой оповідання «Тридцятий рік»).

Інґеборґ Бахман — одна з найвизначніших європейських письменниць ХХ ст., народилася 25 червня 1926 р. в австрійському Клаґенфурті. Її поетичні, прозові, драматургічні та інші твори ввійшли до золотого фонду сучасної австрійської і світової літератури. У 1945-1950 рр. вивчала філософію, психологію, германістику та правознавство в університетах Інсбрука, Ґраца і Відня. 1950 року захистила дисертацію, присвячену філософії Мартіна Гайдеґґера. У 1959-1960 викладала поетику у Франкфуртському університеті, мешкала й працювала у Відні, Мюнхені й Цюріху, пізніше багато років у Римі, де 17 жовтня 1973 року померла. 1976 року засновано премію її імені — одну з найвагоміших літературних премій в німецькомовних країнах, яку від 1977 р. присуджують щороку в рамках Днів німецькомовної літератури у Клаґенфурті.